Функції маркетингового менеджменту

  1. Визначення цільових ринків підприємства, їх місткості, дослідження їх кон’юнктури.
  2. Дослідження поведінки суб’єктів цільових ринків (споживачів, конкурентів, постачальників тощо).
  3. Прогнозування збуту продукції підприємства.
  4. Аналіз підприємства, його можливостей зайняти конкуруючу позицію на конкретному ринку.
  5. Розроблення маркетингових стратегій і тактик.
  6. Створення конкретних маркетингових програм діяльності підприємства.
  7. Формування товарних, цінових, комунікаційних і розподільних політик підприємства.
  8. Управління товарним асортиментом і номенклатурою підприємства.
  9. Управління цінами, процесами комунікації підприємства.
  10. Планування каналів розподілення та управління ними.
  11. Організація збуту продукції.
  12. Організація збору та опрацювання маркетингової інформації.
  13. Розроблення систем оплати праці маркетингових працівників.
  14. Створення та використання систем контролю за маркетинговою діяльністю підприємства.

Досить важливим у вивченні даної теми є питання маркетингового менеджменту, який являє собою логічну послідовність дій з досягнення підприємством поставлених цілей.

  1. Визначення цільових ринків підприємства, їх місткості, дослідження їх кон’юнктури

Перший етап процесу маркетингового менеджменту — аналіз ринкових можливостей підприємства, тобто комбінації зовнішніх умов (умов зовнішнього середовища) і ймовірності успіху в досягненні поставлених цілей. Основними аспектами такого аналізу є:

  • виявлення і дослідження ринків збуту: потенційної та реальної місткості, перспектив розвитку, поведінки споживачів, конкурентів, конкурентного середови­ща в цілому тощо;
  • оцінка можливостей підприємства: маркетингових можливостей задоволення потреб споживачів, загрози з боку навколиш­нього бізнес-середовища (негативного впливу деяких тенденцій або несприятливого розвитку подій), сильних і слабких сторін підприємства;
  • вибір найвигідніших варіантів маркетингових зусиль підприємства з погляду його цілей та ресурсів.

Вибір цільових ринків підприємства — другий етап процесу маркетингового менеджменту. Він являє собою розподілення ринку на однорідні групи (сегменти) і вибір одного або кількох таких сегментів як основних об’єктів діяльності підприємства (цільових ринків).

Основними групами ознак для сегментування ринків товарів виробничо-технічного призначення є демографічні (галузь, місце знаходження, розмір підприємства-споживача), операційні (технологія, статус, обсяги потреб), практика закупівель (організація, постачання, профіль фірми, політика закупівель), ситуаційні (терміновість, сфера використання, розмір замовлення), особистість покупця (лояльність, ризикованість).Для сегментування споживчих ринків використовують відповідні ознаки: географічні (регіон, місто, клімат), демографічні (вік, склад сім’ї, стать, освіта), психографічні (стиль життя, характеристики особистості) та поведінки (вигоди від купівлі, міра лояльності, статус користувача) тощо.

Вибір цільових ринків підприємства передбачає:

  • по-перше, оцінку привабливості сегментів щодо їх розмірів, темпів зростання, прибутковості, міри ризику тощо;
  • по-друге, врахування цілей і ресурсів підприємства.

Отже, цільовий ринок підприємства — це група споживачів, потреби яких найкращим чином відповідають цілям, ресурсам і можливостям підприємства.

Підприємство може зупинитись у своєму виборі на п’яти типах цільових ринків:

  • один сегмент (концентрований маркетинг);
  • кілька сегментів (вибіркова спеціалізація);
  • товарна спеціалізація (один товар кільком сегментам);
  • ринкова спеціалізація (група товарів для одного сегмента);
  • повне охоплення ринку (широкий асортимент товарів усім групам споживачів).

На третьому етапі процесу маркетингового менеджменту здійснюється позиціювання, тобто визначення особливих, найсприятливіших місць товарних пропозицій підприємства в сприйнятті споживачами цільового ринку. В основі позиціювання лежить політика диференціації, тобто створення вигідних спожи­вачам відмінностей товару підприємства від інших конкурентних пропозицій.

Для здійснення позиціювання створюють спеціальні перцепційні карти (карти сприйняття), інформація з яких дає змогу обрати ту чи іншу стратегію позиціювання.

Схема побудови перцепційних карт така:

  • обираються дві найважливіші споживчі характеристики товару;
  • будується система координат, на яких відкладаються значення обраних споживчих характеристик;
  • за інформацією служби маркетингу система координат заповнюється існуючими товарними пропозиціями;
  • згідно з результатами опитування, в даній системі координат визначаються місця, не заповнені товарними пропозиціями, але такі, де споживачі бажали б мати ті чи інші товари;
  • визначаються стратегії позиціювання, згідно з якими продукція підприємства обирає відповідне місце на перцепційній карті.

Існують такі стратегії позиціювання:

  1. Позиціювання за атрибутом — найважливішою для споживача характеристикою товару.
  2. Позиціювання за перевагою — товар як лідер за однією з послуг для споживача.
  3. Позиціювання за використанням — товар як найкращий для якихось цілей.
  4. Позиціювання за споживачами — товар як найкращий для певної групи споживачів.
  5. Позиціювання за конкурентами — товар, що переважає за своїми показниками продукти-конкуренти.
  6. Позиціювання за співвідношенням «ціна—якість» — товар як такий, що в порівнянні з іншими товарними пропозиціями дає більші блага за однакову ціну.

На четвертому етапі процесу маркетингового менеджменту формулюється маркетингова стратегія підприємства.

Стратегія маркетингу — це дії з досягнення підприємством конкретних позицій на ринку; створення умов для успіху фірми на ринку; виявлення пріоритетних проблем і можливих ресурсів для досягнення поставлених цілей.

Таким чином, стратегія маркетингу — центральна ланка, яка зв’язує цілі підприємства й оперативні заходи (тактику).

Особливості стратегії і тактики маркетингу наведені в табл. 1.

П’ятий етап процесу маркетингового менеджменту — розроб­лення комплексу маркетингу, тобто структуризованої сукупності його інструментів та дій (marketing mix), їх найсприятливішої комбінації.

Після цього розробляється програма маркетингу, тобто пропорційне розподілення зусиль, конструювання та інтеграція елементів маркетингу для досягнення поставлених цілей. У програмі маркетингу формулюють:

  • що підприємство збирається продукувати, коли, в якій кількості і як;
  • яким чином воно продаватиме свою продукцію;
  • у який спосіб буде реалізовуватися продукція, аби максимально використати наявні ринкові можливості;
  • які ціни використовуватиме підприємство.

Розроблення програм маркетингу — доволі складна річ. Голов­ними складнощами цього процесу є:

  • велика кількість можливих комбінацій маркетингових інструментів та дій;
  • взаємовплив маркетингових інструментів, що може привести до посилення або послаблення їх сумарної дії;
  • невпевненість стосовно конкретного результату дії маркетингових інструментів та заходів;
  • обмеженість ресурсів на виконання маркетингових програм;
  • кваліфікація кадрів.

Таблиця 1

Особливості стратегії і тактики маркетингу

Аспекти маркетингу Стратегічного Тактичного
1. Предмет Стратегічний торговельний простір чи продуктова лінія Окремий продукт
2. Ринок Перспективний Існуючий
3. Потенціал Комплекс можливостей підприємства Елементи структури маркетингового комплексу
4. Термін планування Понад 5 років До 5 років
5. Роль маркетингу Інтегруюча Як одна із функцій управління підприємством
6. Об’єкт Потреби споживачів Існуючий попит
7. Основне завдання Визначення привабливих економічних можливостей, які забезпечують потенціал зростання Генерування доходів від продажу (цільовий оборот)

 

Останніми етапами процесу маркетингового менеджменту є реалізація маркетингових програм, контроль та аналіз маркетингової діяльності підприємства.

Сучасні тенденції розвитку маркетингового менеджменту в країнах з розвинутою економікою пов’язані з такими змінами ринку:

  • зростання цінової конкуренції та посилення конкуренції в цілому;
  • підвищення значення сервісного обслуговування споживачів;
  • підвищення якості продукції;
  • швидка поява товарів-новинок;
  • зміни в структурі споживчого попиту;
  • поява нових сегментів ринку;
  • зростання ролі каналів розподілення;
  • посилення впливу захисників навколишнього середовища;
  • зростання ролі державного регулювання;
  • вплив європейської інтеграції;
  • зростання витрат на рекламу та просування товарів.

Отже, основними завданнями маркетингових менеджерів є:

  • удосконалення продуктів чи підвищення якості послуг;
  • розробка нових товарів;
  • співпраця зі споживачами;
  • моніторинг конкуренції;
  • удосконалення взаємозв’язку маркетингових та інших функцій підприємства;
  • формування культури маркетингу;
  • цінова конкуренція із суперниками;
  • діяльності на нових сегментах;
  • підвищення віддачі від затрат на маркетинг;
  • поліпшення виразності торгової марки та іміджу фірми;
  • розвиток каналів розподілення;
  • підвищення ефективності реклами та просування;
  • вирішення екологічних проблем;
  • пристосування до правил державного регулювання.

Водночас у сучасних умовах відбуваються такі характерні зміни в маркетинговому менеджменті:

  • перехід повноважень від менеджерів штаб-квартир до менеджерів відділень (у багатьох організаціях маркетинг, як відокремлена функція, зник із організаційних схем; персонал відділу маркетингу виконує, в основному, прикладні завдання (управління продукційно, сегментом ринку тощо);
  • перехід від спеціалізованого підходу до стратегічного (не тільки виконання спеціалізованих маркетингових завдань, а й всебічний розвиток продукту, повне управління розподіленням);
  • перехід від вузького охоплення до широкого (маркетинг стає справою не лише одного маркетингового відділу, а всіх працівників організації).